Learn Italian With Samurai Jay with these 23 Song Recommendations (Full Translations Included!)

Samurai Jay opens by asking someone else to do the work he cannot: "Dammi un motivo / Per provare a dimenticare, a dimenticarmi di te" (Give me a reason / to try to forget, to forget about you). What gets in the way is small and domestic. "C'è il tuo sorriso dentro al fondo di un caffè" (Your smile is there at the bottom of a coffee cup). He counts time the way you check a wound, "Conto i giorni, mesi e gli anni e mi chiedo ancora se" (I count the days, months and years and I still wonder if), and the question never closes: "Tu mi passerai, io ti passerò" (You will get over me, I will get over you).

Then the chorus stops pretending. "Bruciasse il mondo torno da te" (If the world were burning I would come back to you) is the whole argument, and the title turns all of it into a dance nobody chose: "Balliamo un flamenco paranoia" (Let us dance a flamenco paranoia). Vito Salamanca takes the second verse into masks and bad omens, "Balaclava sui sensi di colpa" (A balaclava over the guilt) and "Ma l'amore porta mala suerte" (But love brings bad luck). That Spanish phrase sitting inside an Italian line is doing to the language what the flamenco is doing to the beat.

Samurai Jay is completely stuck on someone in "OSSESSIONE," and it's not a healthy situation. He knows nothing lasts forever—"Nulla è per sempre" [Nothing is forever]—but he can't get her scent off his skin. He's tormented by the thought that "Stai dormendo nel letto di un altro pure stasera" [You're sleeping in someone else's bed again tonight], and he's tired of the lies and the drama. He tries to focus on himself, but it's no use. She keeps coming back to him in his thoughts, an obsession he can't shake.

This isn't a love story; it's about a physical, almost painful, connection. He bluntly states, "Non è amore, è una malattia" [It's not love, it's a sickness]. Their relationship seems to exist only on weekends, for brief, intense moments. He knows it's a dead end because "Non può durare una vita intera / Una storia se fa solo male" [A story can't last a lifetime / If it only hurts]. In the end, he accepts that all they have is a physical connection, a "noche de sexo" [night of sex], but that doesn't stop the feeling from being a "maledetto" [damned thing] he can't get rid of.

„FLAMENCO PARANOIA“ je píseň o člověku, který se snaží zapomenout na někoho, kdo mu pořád zůstává v hlavě. Vzpomínka se objeví i „dentro al fondo di un caffè“ [na dně kávy], zatímco on počítá dny, měsíce a roky a přemýšlí, jestli bolest někdy přejde. Odpověď ale zní skoro opačně: „Non ti passerò e lo sai“ [Já tě nepřestanu milovat, a ty to víš]. Ať by svět shořel, vrátí se k ní. Poslední noc spolu sice nejsou v kontaktu, ale hudba ještě jednou hraje, jako by odmítala vztah úplně ukončit.

Nejzajímavější je obraz „Flamenco paranoia“ [flamencová paranoia]: tanec, vášeň a neklid v jednom. „Balaclava sui sensi di colpa“ [kukla přes pocity viny] zní skoro jako maska, pod kterou se člověk snaží schovat vlastní výčitky. „L’amore porta mala suerte“ [láska přináší smůlu] je přímé, trochu přehnané přiznání, zatímco „panta rei“ znamená „všechno plyne“ a připomíná, že se všechno mění. Jen jeho city ne. Mezi větami o válce a míru v mysli, vodě svěcené a latinské partě venku zůstává jednoduchý rozpor: rozum chce zapomenout, ale srdce se stále vrací.

En “FLAMENCO PARANOIA”, Samurai Jay, artista italiano, junto a Vito Salamanca, convierte una ruptura en una noche de baile, culpa y pensamientos que no dan tregua. La persona que canta busca una razón para olvidar, pero encuentra su sonrisa “dentro al fondo di un caffè” [en el fondo de un café], como si cualquier detalle cotidiano pudiera devolverle el recuerdo. Cuenta días, meses y años y sigue preguntándose si algún día dejarán de hacerse falta: “Tu mi passerai, io ti passerò” [tú me superarás, yo te superaré]. La respuesta, por ahora, es bastante clara: aunque el mundo ardiera, volvería a esa persona.

El título mezcla el flamenco, un baile intenso, con la paranoia de una mente atrapada entre el deseo y la culpa. “Balaclava sui sensi di colpa” [un pasamontañas sobre los sentidos de culpa] es una imagen extraña y divertida: intenta esconder incluso sus remordimientos. Mientras suena la música por última vez y afuera las pandillas latinas “fanno fuoco” [hacen fuego, una imagen de energía y disparos o fiesta intensa], él todavía quiere a la otra persona, aunque admita que “l’amore porta mala suerte” [el amor trae mala suerte]. El estribillo insiste en esa contradicción: bailan, se alejan y dicen frases que quizá solo sirven para ilusionarse, pero el recuerdo sigue ahí. “Questa paranoia sale e scende” [esta paranoia sube y baja], mientras la mente y el corazón libran su propia guerra.

En “OSSESSIONE”, Samurai Jay, artista italiano, describe una relación que ya sabe que hace daño, pero que sigue regresando como un impulso difícil de controlar. La otra persona oculta sus historias y cuenta mentiras, mientras él todavía lleva su perfume en la piel: “Nulla è per sempre” [Nada es para siempre], pero ese olor no desaparece. En medio del desorden de un fin de semana de fiesta, alcohol y mensajes dudosos, intenta convencerse de que ahora piensa en sí mismo. El problema es que, por la noche, ella vuelve a sus fantasías “come un’ossessione” [como una obsesión].

La canción mezcla deseo, celos y una relación reducida a momentos muy concretos: “Ti amo solo di venerdì” [Te amo solo los viernes], bailan juntos y durante una hora él siente que ella es suya. Después llega la frase más directa: “Non è amore, è una malattia” [No es amor, es una enfermedad]. Entre fotos enviadas por mensaje, preguntas sobre la ropa y “una noche de sexo”, los dos saben que aquello no puede durar toda la vida si solo les hace daño. El estribillo vuelve una y otra vez, igual que la obsesión, mientras “Ándale” y “Bailando contigo así” aportan un toque de español a esta escena nocturna, sensual y bastante desordenada.

U pjesmi „Halo”, Samurai Jay i Vito Salamanca opisuju prekid iz vrlo izravne perspektive: osoba koja je nekad bila spremna „"fare a pugni con il mondo intero" [tući se s cijelim svijetom]” sada tvrdi da joj bivša ljubav više ne nedostaje. Sjećanje na njih dvoje naziva dimom, a cijeli se odnos čini pogrešnim i suprotnim od onoga što je bilo zamišljeno. Rečenica „"Non si può amare a metà" [Ne može se voljeti napola]” važna je za pjesmu: pripovjedač ne želi glumiti, živjeti u laži ili prihvatiti osjećaje koji više nisu stvarni.

Najzabavniji i najhladniji dio dolazi kroz sliku neprestanih poziva: bivša osoba šalje tisuću poruka i zove danju i noću, dok on odgovara „"Sorry, sono occupato" [Oprosti, zauzet sam]”. „Pronto” na talijanskom znači „halo” kada se javljaš na telefon, pa je naslov povezan s tim upornim pozivima. Nakon prekida dvoje ljudi postaju „"due pianeti diversi" [dva različita planeta]”, odnosno potpuni stranci koji su sada zadovoljni udaljenošću. On bira samoću, ozbiljniji rad na sebi i život bez gledanja unatrag. Slika sunca koje se vraća nakon kiše pokazuje njegovu odluku da izdrži težak trenutak, dok španjolska rečenica „"Yo quiero viverla así" [Ja je želim živjeti ovako]” pojačava njegovu želju da sam odlučuje kako će živjeti.

The title only works out loud. Italians answer the phone with "pronto," and the song sets that right next to the English word in "Mi cerchi ancora, giorno e notte, pronto, halo" (You still reach out to me, day and night, hello, halo). Whoever is calling is no angel with a ring of light over her head. She is just calling, constantly: "Mille messaggi, mille chiamate sull'iPhone" (A thousand messages, a thousand calls on the iPhone). He lets it ring. "Prima morivo per te, mo non ti richiamo" (Before I was dying for you, now I don't call you back), and then the flattest line on the record, "Sorry, sono occupato" (Sorry, I'm busy).

The hook is built on a double negative that takes a second to land. "Baby, sei tu che non mi manchi" (Baby, you're the one I don't miss) is an odd thing to sing three times, and singing it three times is what gives it away. The second half stops arguing with her and starts driving: "Adrenalina, tolgo il piede dal freno" (Adrenaline, I take my foot off the brake), then the best line here, "L'unica arma a volte è la calma" (Sometimes the only weapon is calm). The verdict on the relationship arrives as film criticism, "Non è love, era un film" (It wasn't love, it was a movie), and the two of them settle into "Due pianeti diversi" (Two different planets), "Sconosciuti e contenti" (Strangers and happy about it). Whether you believe that "contenti" (happy) is the whole song.

I «FLAMENCO PARANOIA» av italienske Samurai Jay, med Vito Salamanca, prøver fortelleren å glemme en person, men alt trekker ham tilbake: smilet hennes ligger «in fondo a un caffè» [på bunnen av en kaffe], og han teller dager, måneder og år mens han lurer på om de noen gang kommer til å komme over hverandre. Svaret hans er ganske voldsomt: «Bruciasse il mondo torno da te» [om verden skulle brenne, kommer jeg tilbake til deg]. Det er ingen rolig avskjed her. Musikken spiller «un’ultima volta ancora» [én siste gang til], og de danser en «flamenco paranoia», som om lidenskapen og uroen følger samme rytme.

Bildene er både mørke og litt morsomme. «Balaclava sui sensi di colpa» [balaklava over skyldfølelsen] høres ut som om han prøver å skjule samvittigheten sin, mens «acqua santa» [hellig vann] skal skylle tankene bort. Uttrykket «mala suerte» betyr «uhell» eller «dårlig hell», så når han sier at kjærligheten bringer mala suerte, høres det ut som en bitter spøk etter alt som har gått galt. «Panta rei» er gresk for «alt flyter», og her passer det til følelsene som skifter mellom krig og fred, hjerte og fornuft. Likevel sitter minnene fast: «Non ti passerò e lo sai» [jeg kommer ikke over deg, og det vet du].

В этой песне расставание превращается в странный ночной танец. Герой просит: «Dammi un motivo» [Дай мне повод], чтобы забыть другого человека, но вместо забвения видит его улыбку «на дне чашки кофе» и считает дни, месяцы и годы. Он не знает, когда чувства пройдут, и даже сомневается, увидит ли этого человека снова. Но ответ звучит почти без колебаний: «Bruciasse il mondo torno da te» [Пусть даже мир сгорит, я вернусь к тебе]. Это очень сильная, немного безрассудная фраза: мир может рушиться, а притяжение всё равно остаётся.

Припев соединяет страсть и тревогу: «Flamenco paranoia» [фламенко-паранойя] звучит как название танца, в котором тело движется, а мысли не дают покоя. «Balaclava sui sensi di colpa» [балаклава на чувствах вины] означает, что вина словно скрыта под маской. Вокруг музыка играет «в последний раз», где-то латиноамериканские компании шумят и «fanno fuoco» [зажигают, буквально “делают огонь”], а герой всё ещё хочет человека, который, возможно, приносит ему невезение: «Ma l’amore porta mala suerte» [Но любовь приносит плохую удачу]. Латинское «panta rei» здесь означает «всё течёт, всё меняется», однако сам герой не может забыть. Поэтому «Flamenco Paranoia» звучит как танец между разумом и сердцем, войной и миром, надеждой и пониманием, что последняя ночь, возможно, уже наступила.

»FLAMENCO PARANOIA« italijanskega izvajalca Samurai Jay z Vitom Salamanco je pesem o človeku, ki se po razhodu nikakor ne more odlepiti od druge osebe. Išče razlog, da bi pozabil, vendar se mu njen nasmeh pojavi celo »dentro al fondo di un caffè« [na dnu skodelice kave]. Šteje dneve, mesece in leta ter se sprašuje, ali bo ona pozabila njega oziroma ali bo on pozabil njo. Odgovor je precej jasen: »Bruciasse il mondo torno da te« [če bi svet gorel, bi se vrnil k tebi]. To je zelo neposredna, skoraj pretirana obljuba, ki lepo pokaže, kako močna je njegova navezanost.

Najbolj zanimiva je podoba »Flamenco paranoia« [flamenko paranoja]: plešejo, čeprav so misli nemirne, glasba pa se morda zadnjič predvaja. »Balaclava sui sensi di colpa« [balaklava čez občutke krivde] zveni kot prispodoba za skrivanje krivde, kakor da bi si čustva zakril z masko. V besedilu se pojavljajo še sveta voda, latinske tolpe, ki »fanno fuoco« [streljajo oziroma zažigajo], ter ljubezen, ki prinaša »mala suerte« [slabo srečo]. Izraz »panta rei« pomeni »vse teče«: občutki se spreminjajo, a spomin ostaja. Um in srce sta v vojni in miru, on pa še vedno čuti njeno prisotnost in ne zna nehati ljubiti, tudi ko se ga tisto noč ne dotakne.

„FLAMENCO PARANOIA“ je nočná pieseň o človeku, ktorý sa nevie odpútať od bývalej lásky. Pýta sa: „Dammi un motivo“ [Daj mi dôvod], aby mohol zabudnúť na druhú osobu aj na seba v jej blízkosti. Jej úsmev vidí „dentro al fondo di un caffè“ [na dne kávy], počíta dni, mesiace a roky a stále nevie, či čas zahojí jeho spomienku. Odpoveď je však tvrdohlavá: „Bruciasse il mondo torno da te“ [Aj keby svet horel, vrátim sa k tebe]. Láska tu má väčšiu silu než rozum, dokonca aj vtedy, keď sa títo dvaja dnes v noci ani nedotknú a hudba zaznie naposledy.

Najzaujímavejší obraz je samotný „flamenco paranoia“ [flamenco paranoja]. Tanečný rytmus sa mieša s nepokojom, ktorý „sale e scende“ [stúpa a klesá], zatiaľ čo myseľ a srdce vedú vojnu. „Balaclava sui sensi di colpa“ [kukla na pocitoch viny] znie ako vtipne prehnaný pokus schovať vlastné výčitky. Objaví sa aj „acqua santa“ [svätená voda], ktorá má odniesť myšlienky, a výraz „mala suerte“ [smola, nešťastie], pretože láska podľa speváka prináša nešťastie. Napriek tomu ju nedokáže pustiť: „Non ti passerò e lo sai“ [Ty zo mňa neprejdeš, a vieš to]. Pieseň tak tancuje medzi túžbou vrátiť sa, pocitom viny a vedomím, že niektoré spomienky jednoducho nezmiznú.

Samurai Jayn ja Vito Salamancan ”FLAMENCO PARANOIA” on eron jälkeinen yö, jossa toinen ihminen ei lähde mielestä vaikka kaikki yrittää jatkaa eteenpäin. Kertoja kysyy: ”Dammi un motivo / Per provare a dimenticare” [Anna minulle syy yrittää unohtaa], mutta kahvikupin pohjalle ilmestyy yhä toisen hymy. Hän laskee päiviä, kuukausia ja vuosia ja pohtii, pääsevätkö he koskaan toistensa yli. Vastaus tuntuu olevan ei: ”Bruciasse il mondo torno da te” [Vaikka maailma palaisi, palaan luoksesi]. Se on aika hurja lupaus, eikä kappale edes yritä tehdä siitä järkevää.

Kertosäkeessä tanssi ja ahdistus menevät samaan liikkeeseen: ”Balliamo un flamenco paranoia” [Tanssimme paranoian flamencoa]. ”Flamenco” tuo mieleen kiihkeän tanssin, kun taas ”paranoia” tarkoittaa tässä levotonta, epäilevää mielentilaa. ”Balaclava sui sensi di colpa” [Balaklava syyllisyydentunteiden päällä] on erikoinen ja hauskan synkkä kuva: balaklava peittää kasvot, ja vertauskuvassa myös syyllisyys yritetään piilottaa. Hän mainitsee pyhän veden ja ajatusten viemisen pois, latinalaiset jengit ampumassa ja rakkauden, joka tuo ”mala suerte” [huonoa onnea]. Silti tunteet virtaavat, sillä ”panta rei” on kreikkaa ja tarkoittaa, että kaikki virtaa ja muuttuu. Tässä suhteessa muutos ei kuitenkaan riitä: musiikki soi vielä viimeisen kerran, ja hän kuulee toisen yhä sisällään.

En “FLAMENCO PARANOIA”, Samurai Jay, artista italiano, junto a Vito Salamanca, convierte una ruptura en una noche de baile, culpa y pensamientos que no dan tregua. La persona que canta busca una razón para olvidar, pero encuentra su sonrisa “dentro al fondo di un caffè” [en el fondo de un café], como si cualquier detalle cotidiano pudiera devolverle el recuerdo. Cuenta días, meses y años y sigue preguntándose si algún día dejarán de hacerse falta: “Tu mi passerai, io ti passerò” [tú me superarás, yo te superaré]. La respuesta, por ahora, es bastante clara: aunque el mundo ardiera, volvería a esa persona.

El título mezcla el flamenco, un baile intenso, con la paranoia de una mente atrapada entre el deseo y la culpa. “Balaclava sui sensi di colpa” [un pasamontañas sobre los sentidos de culpa] es una imagen extraña y divertida: intenta esconder incluso sus remordimientos. Mientras suena la música por última vez y afuera las pandillas latinas “fanno fuoco” [hacen fuego, una imagen de energía y disparos o fiesta intensa], él todavía quiere a la otra persona, aunque admita que “l’amore porta mala suerte” [el amor trae mala suerte]. El estribillo insiste en esa contradicción: bailan, se alejan y dicen frases que quizá solo sirven para ilusionarse, pero el recuerdo sigue ahí. “Questa paranoia sale e scende” [esta paranoia sube y baja], mientras la mente y el corazón libran su propia guerra.

Em “FLAMENCO PARANOIA”, Samurai Jay, artista italiano, com Vito Salamanca, transforma uma separação em uma dança estranha e insistente. A pessoa narradora pede um motivo para esquecer alguém, mas encontra o sorriso dessa pessoa “dentro al fondo di un caffè” [no fundo de um café], como se a lembrança aparecesse até numa cena comum. Ela conta dias, meses e anos e ainda pergunta quando um vai superar o outro. A resposta parece impossível: “Non ti passerò e lo sai” [não vou te superar, e você sabe]. Mesmo se o mundo estivesse queimando, ela voltaria para essa pessoa, embora os dois já não se toquem naquela noite e a música pareça tocar pela última vez.

O refrão mistura romance, culpa e imagens bem inesperadas. “Flamenco paranoia” [flamenco paranoia] sugere uma dança movida por pensamentos que sobem e descem, enquanto “balaclava sui sensi di colpa” [balaclava sobre os sentimentos de culpa] trata a balaclava, uma máscara que cobre o rosto, como algo usado para esconder até a própria culpa. A expressão espanhola “mala suerte” [má sorte] liga o amor ao azar, e “panta rei” [tudo flui] lembra que sentimentos e relações mudam o tempo todo. Ainda assim, o coração continua em guerra com a mente: a paranoia aumenta e diminui, há frases ditas só para criar ilusão, mas esquecer continua fora de alcance. É uma música de desejo teimoso, com água benta, música noturna e uma volta ao mesmo incêndio emocional.

I ”FLAMENCO PARANOIA” sjunger Samurai Jay, från Italien, tillsammans med Vito Salamanca om att inte kunna släppa en person, trots att relationen verkar vara över. Berättaren räknar dagar, månader och år och frågar: ”Tu mi passerai, io ti passerò” [Kommer du att gå över för mig, kommer jag att gå över för dig?]. Ändå finns personens leende kvar ”i botten av en kopp kaffe”, och han säger utan omsvep: ”Bruciasse il mondo torno da te” [Om världen brann skulle jag återvända till dig]. Det är en ganska extrem kärleksförklaring, särskilt eftersom de inte ens rör vid varandra den här natten.

Refrängen blandar dans och oro: ”Balliamo un flamenco paranoia” [Vi dansar en flamenco av paranoia]. ”Flamenco” blir här en bild av en intensiv dans, medan ”paranoia” pekar på tankarna som växlar mellan hopp och skuld. ”Balaclava sui sensi di colpa” [Balaklava över skuldkänslorna] låter som att skulden försöker maskera sig. ”Acqua santa” betyder heligt vatten, och ”portati i pensieri” [ta med dig tankarna] låter som en önskan att rena eller få bort dem. När han sjunger ”l’amore porta mala suerte” [kärleken för med sig otur] blir kärleken nästan som ett dåligt omen. Samtidigt kommer ”panta rei”, ett uttryck som betyder att allt flyter och förändras, men hans minne gör inte det: ”Un ricordo che non passerà” [Ett minne som inte kommer att gå över].

„FLAMENCO PARANOIA“ е песен за човек, който не успява да забрави някого, дори когато връзката сякаш е приключила. Той търси причина „Dammi un motivo / Per provare a dimenticare“ [Дай ми причина да опитам да забравя], но вместо отговор намира усмивката на другия „в дъното на едно кафе“. Брои дните, месеците и годините и се пита дали някога ще престане да мисли за този човек. Най-силният му отговор е почти драматично прост: „Bruciasse il mondo torno da te“ [Дори светът да гори, се връщам при теб]. А тази вечер двамата не се докосват, докато музиката свири „за последен път още веднъж“.

Заглавието събира танца и тревожността в една странна, запомняща се сцена. „Flamenco paranoia“ [фламенко параноя] звучи като танц под напрежение, докато „balaclava sui sensi di colpa“ [маска тип балаклава върху чувството за вина] представя вината като нещо, което се опитва да скрие лицето си. В текста има и „acqua santa“ [светена вода], латински банди, които „правят огън“, и любов, която носи „mala suerte“ [лош късмет]. Мислите се качват и слизат, умът и сърцето водят война, но забравянето не идва. Най-болезнената и малко безмилостна към самия герой истина е: „Non ti passerò e lo sai“ [Няма да те надживея, и ти го знаеш].

I “FLAMENCO PARANOIA” synger Samurai Jay sammen med Vito Salamanca om en person, der prøver at glemme en tidligere kærlighed, men hele tiden bliver trukket tilbage. Billedet er både romantisk og lidt kaotisk: Et smil dukker op “dentro al fondo di un caffè” [nede i bunden af en kaffe], mens fortælleren tæller dage, måneder og år og stadig spørger, om de to nogensinde kommer over hinanden. Linjen “bruciasse il mondo torno da te” [selv hvis verden brændte, ville jeg vende tilbage til dig] er dejligt overdrevet og viser, hvor stærk trangen er. Selv når de ikke længere rører hinanden, fortsætter musikken “un’ultima volta ancora” [endnu en sidste gang].

Titlen blander flamenco, en lidenskabelig dans og musikstil, med paranoia, altså en uro og mistro, der bliver ved med at vende tilbage. De danser nærmest med deres skyldfølelse: “Balaclava sui sensi di colpa” [en elefanthue over skyldfølelserne] betyder, at skyldfølelsen skjules, som om man tager en maske på. “Acqua santa, portati i pensieri” [hellige vand, tag tankerne med dig] lyder som et forsøg på at rense hovedet, men det virker ikke rigtigt. Kærligheden kaldes også “mala suerte” [uheld], og teksten svinger mellem hjerte og fornuft, krig og fred, indtil den samme konklusion vender tilbage: “non ti passerò e lo sai” [jeg kommer ikke over dig, og det ved du].

„FLAMENCO PARANOIA“ skamba kaip paskutinis šokis po išsiskyrimo, kai kūnas dar juda, o protas vis grįžta prie to paties žmogaus. Pasakotojas prašo priežasties pamiršti: „Dammi un motivo“ [Duok man priežastį], bet net kavos dugne jis mato buvusios meilės šypseną. Jis skaičiuoja dienas, mėnesius ir metus, klausdamas, ar jausmai kada nors praeis. Atsakymas gana tiesus: „Bruciasse il mondo torno da te“ [Net jei pasaulis degtų, grįžčiau pas tave]. Tai skamba ir romantiškai, ir truputį pavojingai, nes daina pati pripažįsta, kad ši trauka nesustoja.

Pavadinimo „flamenco paranoia“ vaizdas keistas, bet labai tinkamas: jie šoka aistringai, nors galvoje kyla kaltės ir nerimo chaosas. „Balaclava sui sensi di colpa“ [Balaklava ant kaltės jausmų] reiškia, kad balaklava, veidą dengianti kaukė, tarsi slepia net jo sąžinės graužatį. „L’amore porta mala suerte“ [Meilė neša nesėkmę] yra ispaniškai skambanti frazė italų tekste, o „panta rei“ reiškia „viskas teka, viskas keičiasi“. Vis dėlto šiam pasakotojui prisiminimas nepraeina: muzika skamba „un’ultima volta ancora“ [dar vieną paskutinį kartą], tačiau tas paskutinis kartas vis sugrįžta.

A „FLAMENCO PARANOIA” egy szakítás utáni, nyugtalan éjszaka története. A narrátor próbálná elfelejteni a másikat, de még egy kávé alján is annak mosolyát látja: „C'è il tuo sorriso dentro al fondo di un caffè” [Ott van a mosolyod egy kávé alján]. Számolja a napokat, hónapokat és éveket, mégis azt kérdezi, vajon elmúlnak-e egymásból. A válasz fájdalmasan makacs: „Bruciasse il mondo torno da te” [Ha a világ lángokban állna, akkor is visszamegyek hozzád].

A refrénben a flamenco tánca összekeveredik a szorongással: „Balliamo un flamenco paranoia” [Egy paranoiás flamencót táncolunk]. A „balaclava” símaszk, itt játékos, sötét kép arról, mintha a bűntudatot is el lehetne rejteni. Közben odakint „gang latine fanno fuoco” [latin bandák tüzelnek], bent pedig az utolsóként megszólaló zene tartja életben az emléket. Az „amore porta mala suerte” [a szerelem balszerencsét hoz] kijelentés keserű, de a beszélő mégsem tud elszakadni: a szív és az ész háborúzik, a paranoia „sale e scende” [fel-le jár], ő pedig továbbra is érzi a másikat magán. A dal ereje éppen ebben az ellentmondásban van: tudja, hogy talán csak illúziókért mondtak neki bizonyos mondatokat, mégis visszatérne, ha minden összeomlana.

U pjesmi „FLAMENCO PARANOIA”, talijanski umjetnik Samurai Jay uz Vita Salamancu opisuje osobu koja se pokušava odvojiti od bivše ljubavi, ali joj to nikako ne uspijeva. Osmijeh te osobe pojavljuje se „dentro al fondo di un caffè” [na dnu šalice kave], dok pripovjedač broji dane, mjesece i godine te se pita hoće li osjećaj ikada proći. Ipak, priznaje: „Bruciasse il mondo torno da te” [i da svijet izgori, vraćam se tebi]. To je lijepo pretjerana, pomalo kaotična rečenica koja pokazuje koliko ga ta veza još vuče natrag.

Naslov spaja ples i nemir: „Balliamo un flamenco paranoia” [plešemo flamenco paranoju]. Glazba svira posljednji put, dok se ljubavnici te noći više ni ne dodiruju. Tu su i neobične slike poput balaklave koja skriva osjećaj krivnje, svete vode za misli te latino ekipe koja „puca”, što pojačava dojam noći pune napetosti. Ljubav je za njega „mala suerte” [loša sreća], a osjećaji „panta rei” [sve teče i sve prolazi], no baš taj odnos ne prolazi. Um i srce vode rat i mir, a on i dalje čuje tu osobu u sebi. Zato pjesma zvuči kao ples između želje da zaboravi i tvrdoglave odluke da se vrati.

Το «FLAMENCO PARANOIA» του Ιταλού καλλιτέχνη Samurai Jay, με τον Vito Salamanca, είναι ένα τραγούδι για έναν έρωτα που τελείωσε, αλλά δεν λέει να φύγει από το μυαλό. Ο αφηγητής ζητά έναν λόγο «Dammi un motivo» [Δώσε μου έναν λόγο] για να προσπαθήσει να ξεχάσει, όμως βλέπει ακόμη «il tuo sorriso dentro al fondo di un caffè» [το χαμόγελό σου στον πάτο ενός καφέ]. Μετρά μέρες, μήνες και χρόνια και αναρωτιέται αν κάποτε θα ξεπεράσει εκείνη ή αν εκείνη θα τον ξεπεράσει. Η απάντηση, πάντως, είναι μάλλον ξεκάθαρη: «Bruciasse il mondo torno da te» [Ακόμη κι αν καιγόταν ο κόσμος, θα γύριζα σε σένα]. Είναι λίγο υπερβολικό, λίγο απελπισμένο, και ακριβώς γι’ αυτό ταιριάζει τόσο καλά στο τραγούδι.

Η εικόνα του «flamenco paranoia» μοιάζει με έναν τελευταίο χορό, ενώ η μουσική παίζει ξανά «un’ultima volta» [για μία τελευταία φορά]. Η «balaclava sui sensi di colpa» [μπαλακλάβα πάνω στις ενοχές] παρουσιάζει τις ενοχές σαν κάτι που προσπαθεί να κρύψει, ενώ η «acqua santa» [αγιασμός] γίνεται ένας τρόπος να διώξει τις σκέψεις. Γύρω του, η νυχτερινή σκηνή συνεχίζεται με λατινικές παρέες που «fanno fuoco» [βάζουν φωτιά, δηλαδή ξεσηκώνουν την ατμόσφαιρα], αλλά εκείνος ακόμη θέλει έντονα αυτό το άτομο. Το «panta rei» σημαίνει «τα πάντα ρέουν», όμως εδώ τα αισθήματα δεν κυλούν μακριά: η καρδιά και το μυαλό ανεβοκατεβαίνουν, σαν «guerra e pace» [πόλεμος και ειρήνη], και η ανάμνηση επιμένει. Ο τίτλος γίνεται έτσι ένας παράξενος, χορευτικός συνδυασμός: κίνηση και εμμονή, μουσική και ενοχές, ένας τελευταίος χορός με κάποιον που ο αφηγητής δεν έχει καταφέρει να ξεχάσει.

Samurai Jay’in, İtalya’dan sanatçı Vito Salamanca ile birlikte söylediği “FLAMENCO PARANOIA”, unutamadığı birine geri dönme isteğini anlatıyor. Anlatıcı, “Dammi un motivo / Per provare a dimenticare” [Bana unutmayı denemek için bir sebep ver] diyerek başlıyor. Bir fincan kahvenin dibinde bile o kişinin gülümsemesini görüyor; günleri, ayları ve yılları sayarken hem “Beni aşacak mısın, ben seni aşacak mıyım?” diye soruyor hem de cevabı bilmiyor. Yine de “Bruciasse il mondo torno da te” [Dünya yansa bile sana dönerim] diyor. Biraz fazla iddialı, hatta tehlikeli derecede romantik bir cümle, ama şarkının kararsızlığı tam da burada: akıl uzak durmak istiyor, kalp ise geri dönüyor.

Nakarattaki “flamenco paranoia”, son gecenin müziği eşliğinde dans eden huzursuz bir zihni anlatan çarpıcı bir ifade. “Balaclava sui sensi di colpa” [Suçluluk duygularının üzerinde bir kar maskesi] dizesinde, suçluluklarını gizlemeye çalışan biri var. “Acqua santa, portati i pensieri” [Kutsal su, düşüncelerimi al götür] derken de kafasındaki düşüncelerden arınmak istiyor. Fakat aşk ona göre “mala suerte”, yani kötü şans getiriyor; duygular ise panta rei sözüyle, “her şey akar ve değişir” fikrine bağlanıyor. Buna rağmen o kişi hâlâ aklında: “Non ti passerò e lo sai” [Seni atlatamayacağım, bunu biliyorsun]. Şarkı boyunca müzik son kez çalıyor, gece bitiyor, ama paranoia yükselip alçalırken kalp ile zihin arasındaki savaş bitmiyor.

«FLAMENCO PARANOIA» Samurai Jay, італійського артиста, за участю Vito Salamanca, звучить як нічний танець після розриву, коли тіло ще рухається під музику, а думки вперто повертаються до однієї людини. Ліричний герой просить причину, щоб забути кохану й себе поруч із нею, але навіть усмішка ніби залишилася «на дні чашки кави». Він рахує дні, місяці й роки та не знає, коли вони нарешті перестануть боліти одне одному. Найпряміша його зізнанка звучить так: «Bruciasse il mondo torno da te» [Навіть якби світ горів, я повернуся до тебе]. Це трохи безрозсудно, зате дуже чесно.

Приспів перетворює цю суперечність на дивний образ: «Flamenco paranoia» [фламенко-параноя]. Фламенко тут нагадує про танець, пристрасть і музику останньої ночі, а «параноя» описує думки, що то піднімаються, то відпускають. «Balaclava sui sensi di colpa» [балаклава на почуттях провини] звучить так, ніби провину намагаються сховати, як обличчя під маскою. Є й фраза «l’amore porta mala suerte» [кохання приносить невдачу], а «panta rei» означає «усе тече, усе змінюється». Та для героя час не стирає спогад: він усе ще відчуває цю людину на собі й повертається до неї подумки, навіть коли музика вже звучить востаннє.