Louche походить від дієслова loucher і буквально означає «косити очима», але у виразі loucher sur quelqu’un має переносне значення: хтиво дивитися на когось або виявляти небажаний інтерес. У пісні це слово описує загрозливу поведінку дорослого щодо дитини, тому воно цікаве завдяки своєму подвійному значенню та важливому контексту.
У «Dodo» бельгійський артист Stromae бере ніжну французьку колискову «Dodo, l’enfant do» [«Спи, дитинко, спи»] і перетворює її на дуже гірку пісню. Дитину закликають мовчати, поки батько б’є матір: «Petit bébé, il faudra se taire» [«Маленька дитинко, доведеться мовчати»]. Навіть слово «dodo», просте дитяче «спати», тут звучить моторошно, бо сон стає способом не бачити й не чути того, що відбувається вдома. Поруч з’являється «monsieur» [«пан»], який чіпає дитину, а наказ «Chut, chut» [«Тихо, тихо»] перетворює колискову на наказ зберігати таємницю.
Далі дитина бачить, як зрада матері провокує нову лють батька. Батько повторює насильство, якого колись зазнав сам, і перекладає провину на дитину. Особливо гірко звучить правило: «Les grands hommes mâles ne pleurent pas» [«Великі чоловіки не плачуть»], ніби хлопчикам дозволено лише битися, зокрема з дружиною та дітьми. У фіналі «ще кілька разів поспати» означає чекати, поки батько не прокинеться або не зникне, а останнє «Enfin tu dormiras» [«Нарешті ти заснеш»] уже зовсім не схоже на безпечну дитячу колискову. Це пісня про дитину, яку дорослі змушують мовчати, терпіти й називати ненормальне «нормальним».