Learn German With Kerstin Ott with these 23 Song Recommendations (Full Translations Included!)

Ever had a tune latch onto your brain and drag you right back to memories you wish were buried? That is exactly the roller-coaster Kerstin Ott puts us on in Scheissmelodie. The song opens with an unmistakable beat that yanks the listener out of the present and drops them into a free-fall of flashbacks. Each note is a mischievous time-traveler, bringing back a love the narrator thought was safely hidden away. The more the DJ hammers that hook, the deeper the singer sinks into yesterday — frustration, longing, and insomnia swirling in circles like a spinning record.

Scheissmelodie is a witty but raw confession about the power of music itself. Ott shows how a single track can become an unwanted roommate in your head, echoing through every floor of your life, stealing sleep, and reopening healed wounds. The chorus’s repeated grumble — “Schon wieder diese Scheißmelodie” — is half-curse, half-surrender, an anthem for anyone who has ever yelled at the radio while secretly hitting repeat. It is a catchy reminder that melodies can haunt us, yet singing them out loud can be strangely liberating.

"An diesen Tagen" is a duet about feeling out of step with life until one person makes everything click.

The verses describe a narrator whose plans never work out and who has quietly accepted being different from everyone else, always trying and never winning. But on "these days" spent with someone special, that changes completely: every road suddenly leads where it should, and nothing feels like it can go wrong.

The chorus repeats "an diesen Tagen" (on these days) as a kind of anchor, contrasting the chaos of ordinary life with the calm certainty that comes from being with the right person. It's less about romance in a grand sense and more about the relief of finally feeling capable and at ease.

„Scheißmelodie” Kerstin Ott to piosenka o melodii, której bohaterka ma już serdecznie dość, bo za każdym razem wyciąga z niej wspomnienia o kimś, kogo straciła. Kiedy znów słyszy ten sam rytm, „Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab” [Znowu spadam bez dna], a to, co udało jej się zakopać w pamięci, wraca natychmiast: „Ich hatte dich vergraben irgendwo” [Zakopałam cię gdzieś]. Tytułowe Scheißmelodie znaczy dosłownie „pieprzona melodia” albo „cholerny kawałek”. To celowo dosadne określenie, bo dla bohaterki ta piosenka nie jest niewinnym hitem. Jest przyciskiem, który włącza cały ból od nowa.

Najlepszy, trochę okrutnie zabawny szczegół pojawia się później: melodia nie kończy się wraz z piosenką. „Schon wieder hält es mich noch Stunden wach” [Znowu trzyma mnie bez snu przez wiele godzin], a gdy wreszcie „kręcisz” w głowie przystaje, utwór dobiega jeszcze z pierwszego piętra. W refrenie wszystko zostaje sprowadzone do jednego prostego zdania: „Alles was gestern war, ist jetzt wieder da” [Wszystko, co było wczoraj, znów jest teraz]. To obraz wspomnienia uruchamianego przez przypadkowo usłyszany przebój, który zamiast poprawić humor, przejmuje cały dzień i noc.

Kerstin Ott dainoje „Scheißmelodie“ („Šū***na melodija“) kalba apie dainą, kurios ji nebenori girdėti, nes ši akimirksniu sugrąžina praeitį. Eilutė „Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab“ [„Vėl krentu žemyn be dugno“] nėra apie tikrą kritimą: tai vaizdas, kaip nuo pirmųjų garsų dingsta atrama. Ji manė kitą žmogų „vergraben“ [„palaidojusi“], kitaip tariant, paslėpusi prisiminimus taip giliai, kad galėtų gyventi toliau. Tačiau vos prasideda posmas, „kommt mir alles wieder hoch“ [„viskas vėl iškyla“]. Labai tiesmuka, net šiek tiek juokingai pikta: melodija čia ne mielas prisiminimas, o tikras įkyrus priešas.

Daina ypač gerai parodo, kaip garsas gali užvaldyti visą vakarą. „Schon wieder hallt es ewig in mir nach“ [„Vėl ji amžinai aidi manyje“], o mintyse „geht der Kreisel los“ [„vėl pradeda suktis karuselė“]. Dėl to žmogus valandų valandas negali užmigti, ir net tada, kai galvoje pagaliau stoja tyla, iš pirmo aukšto vėl pasigirsta ta pati daina. Pasikartojantis „Alles was gestern war, ist jetzt wieder da“ [„Visa tai, kas buvo vakar, dabar vėl čia“] parodo pagrindinį kabliuką: viena melodija dabartį paverčia durimis į skausmingą prisiminimą.

I ”Scheißmelodie” låter Kerstin Ott en enda låt väcka allt som berättaren försökt begrava. Så fort beatet börjar faller hon ”bodenlos hinab” [ner i ett bottenlöst djup] och ser ”was ich nicht mehr hab’” [det jag inte längre har]. Det antyder en förlorad person eller tid, men texten säger aldrig exakt vad som har hänt. Just därför känns den återkommande melodin så elak: den spelar upp gårdagen igen, vare sig berättaren vill eller inte. Titeln betyder ungefär ”jävla melodi”. Det är ett medvetet grovt och nästan komiskt uttryck för en låt som vägrar lämna henne i fred.

Melodin fastnar både i kroppen och i huvudet. Den ”hält mich noch Stunden wach” [håller mig vaken i timmar], medan tankarna går runt som en ”Kreisel” [snurra]. Och när snurrandet äntligen stannar börjar låten igen från våningen ovanför. Den konkreta bilden är nästan absurd: ett helt hus verkar samarbeta med minnet. Refrängen, ”Alles was gestern war, ist jetzt wieder da” [allt som var igår är här igen], gör sången till en träffsäker skildring av hur musik kan öppna en dörr till något man trodde var över.

Kerstin Ottin ”Scheissmelodie” kertoo kappaleesta, joka ei suostu jäämään vain kappaleeksi. Kun sama biitti alkaa taas soida, kertoja putoaa yhtäkkiä takaisin menneeseen ja näkee sen, mitä hänellä ei enää ole. Hän sanoo suoraan: ”Was hab’ ich die Töne satt!” [Kuinka kyllästynyt olenkaan näihin säveliin!] ja kutsuu melodiaa rumasti ”Scheißmelodieksi”, eli suunnilleen ”paskaksi melodiaksi”. Ilmaus on tarkoituksella töksähtävä ja vähän huvittavakin: itse musiikki ei ehkä ole huonoa, mutta sen herättämät muistot ovat sietämättömiä.

Kertoja luuli haudanneensa tämän ihmisen ja kaiken siihen liittyvän jonnekin kauas. Silti yksi säkeistö nostaa kaiken takaisin pintaan: ”Kommt mir alles wieder hoch!” [Kaikki tulee taas mieleeni, aivan kuin se nousisi ylös.] Melodia jää soimaan hänen päähänsä tuntikausiksi, pitää valveilla ja käynnistää ”den Kreisel im Kopf” [pään sisäisen pyörityksen, loputtoman ajatusten kierteen]. Ja kun naapuritalon ensimmäisestä kerroksesta kuuluu sama kappale, kierre alkaa taas alusta. Tässä laulussa musiikki on siis ärsyttävä laukaisin: yksi tuttu sävel avaa oven eiliseen.

В „Scheißmelodie“ Керстин От описва една песен, която отказва да остане просто песен. Всеки път, когато познатият бийт прозвучи, тя я връща към човек, когото е опитала да погребе в миналото: „Ich hatte dich vergraben irgendwo“ [„Бях те погребала някъде“]. Изразът е образен, разбира се: споменът е бил скрит, но първият куплет го изважда обратно. „Scheißmelodie“ буквално е „шибана мелодия“ или по-меко „проклета мелодия“. Грубата дума показва колко силно я дразни тази песен, но и колко безсилна се чувства пред нея.

Мелодията се превръща в истински кръговрат в главата ѝ: „Alles was gestern war / Ist jetzt wieder da“ [„Всичко, което беше вчера, сега отново е тук“]. Тя не може да спи, споменът ехти с часове, а мислите се въртят, докато дори песента от първия етаж не спре да звучи. Има нещо почти смешно в това колко безмилостно обикновена песен разваля целия ѝ ден. Само няколко тона са достатъчни, за да я извадят „aus der Welt“ [„от света“] и да върнат всичко, което е смятала за оставено назад.

In “Scheißmelodie”, Kerstin Ott racconta una canzone che diventa impossibile da sopportare: basta riconoscere quel ritmo perché il passato torni addosso. La narratrice sente di nuovo il beat, cade “bodenlos” [senza fondo] e rivede ciò che non ha più. La persona che aveva cercato di seppellire nei ricordi riappare appena parte la strofa: “Ich hatte dich vergraben irgendwo” [Ti avevo seppellito da qualche parte]. È un’immagine forte, quasi esagerata, ma proprio per questo si capisce quanto quel brano le rovini la serata.

Il titolo usa Scheiße, una parola volgare tedesca che qui significa qualcosa come “maledetta” o “stupida”, detta con rabbia e frustrazione. La melodia continua a rimbombare nella testa per ore, la tiene sveglia e fa ripartire “der Kreisel im Kopf” [la giostra nella testa]. E quando finalmente il pensiero si ferma, la musica ricomincia dall’appartamento al piano di sopra: “Dröhnt aus dem ersten Stock” [tuona dal primo piano]. Il ritornello è semplice e martellante, proprio come il ricordo: “Alles was gestern war, ist jetzt wieder da” [Tutto ciò che era ieri è di nuovo qui].

Kerstinas Ottas dziesmā viena melodija kļūst par nevēlamu laika mašīnu. Tiklīdz atskan pazīstamais ritms, stāstītāja atkal “Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab” [atkal bezdibenīgi krītu lejup] un ierauga to, kā vairs nav. Viņa bija cilvēku un pagātnes atmiņas it kā aprakusi, taču, sākoties piedziedājumam, viss atgriežas. Tieši tāpēc “Scheißmelodie” ir rupjš, ļoti tiešs nosaukums: Scheiß vācu valodā ir lamuvārds, aptuveni “sūda” vai “nolādētā”. Viņa šo melodiju negrib dzirdēt, bet tā vienmēr atrod viņu.

Dziesmas otrajā pusē melodija vairs nav tikai dziesma kaut kur fonā. Tā “hallt es ewig in mir nach” [mūžīgi atbalsojas manī], neļauj gulēt stundām un iedarbina “den Kreisel im Kopf” [virpuli galvā]. Pat tad, kad domas beidzot apstājas, no pirmā stāva atkal skan tā pati melodija. Man patīk, cik dziesma par šo situāciju runā bez aplinkiem: viena dziesma, viens pagātnes stāsts un pilnīgi nepareizs brīdis, kad viss atkal sākas no jauna.

U ovoj pesmi jedna melodija postaje neželjeni okidač za sećanja. Čim krene poznati bit, pripovedač „Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab“ [Opet padam bez dna] i vidi „was ich nicht mehr hab’“ [ono što više nemam]. Osoba koju je pokušao da „vergraben“ [zakopa, odnosno potisne i ostavi iza sebe] vraća se u misli čim počne strofa. Zato je naziv „Scheißmelodie“ namerno grub i iznerviran: može se prevesti kao „prokleta melodija“ ili „jebena melodija“, u zavisnosti od toga koliko slobodno prevodimo nemačku psovku. Nije problem u samoj muzici, nego u svemu što ona ponovo donosi.

Najbolji detalj je što pesma ne prestaje ni kada se pesma završi. „Schon wieder hallt es ewig in mir nach“ [Opet mi zauvek odjekuje u glavi], a „der Kreisel geht los“ [vrteška u glavi počinje] opisuje misli koje se vrte u krug i drže osobu budnom satima. Čak i kada se najzad zaustave, melodija se ponovo čuje sa prvog sprata. Ponavljanje reči „schon wieder“ [opet] namerno nervira, baš kao i sama melodija: prošlost se vraća svaki put kada je neko pusti.

Η Kerstin Ott περιγράφει μια μελωδία που γίνεται σχεδόν ανεπιθύμητος διακόπτης μνήμης. Μόλις αρχίζει ο ρυθμός, η αφηγήτρια «Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab» [πάλι πέφτω χωρίς πάτο] και βλέπει «was ich nicht mehr hab’» [αυτό που δεν έχω πια]. Προσπαθούσε να έχει «dich vergraben irgendwo» [σε θάψει κάπου, δηλαδή να σε έχει βάλει βαθιά στην άκρη του μυαλού της], όμως η στροφή του τραγουδιού τα φέρνει όλα πίσω. Το «Scheißmelodie» είναι επίτηδες αγενές και καθημερινό: σημαίνει περίπου «αυτή η καταραμένη μελωδία» ή, πιο ωμά, «αυτή η σκατομελωδία». Η ένταση δείχνει πόσο τη μισεί επειδή ξυπνά κάτι που προσπαθούσε να ξεχάσει.

Και το τραγούδι δεν σταματά όταν τελειώσει η μουσική. «Schon wieder hallt es ewig in mir nach» [πάλι αντηχεί μέσα μου για πάντα] και την κρατά ξύπνια για ώρες, ενώ «der Kreisel geht los im Kopf» [αρχίζει πάλι η δίνη στο κεφάλι]. Σαν να επαναλαμβάνεται ο ίδιος κύκλος: ένα τραγούδι ακούγεται κάπου, «Alles was gestern war, ist jetzt wieder da» [ό,τι ήταν χθες είναι τώρα πάλι εδώ], και ακόμη κι από τον επάνω όροφο ακούγεται ξανά η ίδια μελωδία. Είναι μια πολύ άμεση, σχεδόν μαύρα αστεία εικόνα: ολόκληρη η προσπάθεια να προχωρήσει μπορεί να καταστραφεί από ένα απλό ρεφρέν.

В «Scheißmelodie» Керстин Отт рассказывает о песне, которая неожиданно возвращает её к прошлым отношениям. Стоит снова зазвучать знакомому биту, и она «Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab» [«Снова я бездонно падаю вниз»]. Образ здесь нарочно преувеличен: мелодия будто выбивает почву из-под ног и напоминает о том, чего больше нет. Даже если героиня уже «dich vergraben» [«зарыла тебя»], с началом куплета всё возвращается. Это не буквальное захоронение, а разговорный образ попытки спрятать человека и воспоминания подальше.

Припев звучит одновременно смешно и отчаянно: «diese Scheißmelodie» [«эта чёртова мелодия»]. Слово Scheiß- грубое, разговорное усиление, поэтому название передаёт раздражение очень прямо. Песня продолжает звучать в голове часами, не даёт уснуть, а мысли крутятся по кругу: «wieder geht der Kreisel los im Kopf» [«снова в голове начинается карусель»]. И когда внутренний круг вроде бы останавливается, ту же мелодию слышно уже из соседнего этажа. Получается точная и немного абсурдная ловушка: музыка звучит снаружи, а прошлое снова оживает внутри.

În „Scheißmelodie”, Kerstin Ott descrie o melodie care reapare exact când naratoarea credea că a îngropat o amintire. Beat-ul este imediat recognoscibil, iar când începe cântecul, ea spune: „Sehe, was ich nicht mehr hab’” [văd ceea ce nu mai am]. Nu este o melodie plăcută pentru ea, ci „diese Scheißmelodie” [melodia asta nenorocită], o formulare directă și puțin amuzant de exasperată. Sunetul o smulge „aus der Welt” [din lumea ei], îi ia echilibrul și readuce tot ce s-a întâmplat ieri, ca și cum trecutul ar porni din nou la primul vers.

Partea cea mai apăsătoare este că melodia nu se termină când se oprește muzica. „Schon wieder hallt es ewig in mir nach” [iarăși îmi răsună veșnic în minte], apoi o ține trează ore întregi. Gândurile se învârt „wie ein Kreisel” [ca un titirez], iar când, în sfârșit, se opresc, cântecul se aude din nou de la etajul întâi. Repetiția refrenului imită perfect această buclă: o singură melodie devine declanșatorul unei amintiri pe care naratoarea încercase să o ascundă.

I „Scheissmelodie“ bliver en helt bestemt sang til en ufrivillig tidsmaskine. Så snart beatet begynder, falder fortælleren „bodenlos hinab“ [ned i et bundløst fald] og ser det, hun ikke længere har. Hun troede, at hun havde begravet personen et sted i fortiden, men når omkvædet starter, kommer alle minderne tilbage på én gang. Den direkte titel betyder omtrent „den skide melodi“ eller „den lortemelodi“, og den vrede formulering gør det tydeligt, at sangen ikke føles velkommen.

Det smarte og lidt brutale er, at melodien ikke stopper, bare fordi musikken slutter. „Schon wieder hallt es ewig in mir nach“ [igen bliver den ved med at give genlyd i mig], holder hende vågen i timevis og sætter „den Kreisel“ [tankekarrusellen] i gang i hovedet. Selv da den endelig stopper, spiller den videre fra første sal. Det er en sang om en irriterende melodi, der i virkeligheden er bundet sammen med et gammelt savn, så én enkelt strofe kan få hele gårsdagen til at vende tilbage.

V piesni „Scheißmelodie“ od nemeckej speváčky Kerstin Ott sa obyčajná melódia mení na spúšťač nepríjemných spomienok. Keď ju znova začnú hrať, rozprávač „Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab“ [zasa padám bez dna] a vidí, čo už nemá. Osobu, na ktorú sa pokúšal zabudnúť, mal „vergraben“ [pochovanú, obrazne odloženú niekde v minulosti], no stačí jedna sloha a všetko sa vráti. Výraz „Scheißmelodie“ je zámerne hrubý a doslovne znamená „sračková melódia“ alebo „prekliata otravná melódia“. Práve preto pôsobí refrén trochu vtipne aj veľmi úprimne: pesnička, ktorú by iní možno pokojne počúvali, je pre neho hotová katastrofa.

Melódia navyše nezmizne ani po skončení hrania. „Schon wieder hallt es ewig in mir nach“ [zasa mi navždy znie v ozvene] a drží ho celé hodiny hore. V hlave sa znovu roztočí „der Kreisel“ [kolotoč, teda nekonečné premýšľanie] a keď sa konečne zastaví, z prvého poschodia sa ozve tá istá skladba. To je na texte skvelé: niet pred ňou úniku, ani doma. Každé „Alles was gestern war, ist jetzt wieder da“ [všetko, čo bolo včera, je teraz zasa tu] ukazuje, ako jediný zvuk dokáže vytiahnuť starý príbeh späť do prítomnosti.

Em “Scheissmelodie”, Kerstin Ott transforma uma música grudenta em uma espécie de botão de replay das lembranças. Basta alguém tocar aquele beat outra vez para a narradora “Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab” [“De novo eu caio sem fundo”] e enxergar “was ich nicht mehr hab’” [“o que eu já não tenho”]. A melodia traz de volta alguém que ela achava ter enterrado em algum lugar da memória: “Ich hatte dich vergraben irgendwo” [“Eu tinha enterrado você em algum lugar”].

O título é direto e bem irritado: Scheiße significa “merda”, então Scheissmelodie é algo como “essa melodia de merda”. A expressão não critica a música por ser ruim. O problema é que ela não para de tocar na cabeça: fica ecoando por horas, mantém a narradora acordada e faz o “Kreisel” [“pião”, aqui a ideia de pensamentos girando] recomeçar. Até quando o som finalmente para, a mesma melodia vem do primeiro andar. É uma situação exagerada, quase engraçada, mas a dor é bem concreta: uma simples canção faz “Alles was gestern war, ist jetzt wieder da” [“Tudo o que foi ontem está aqui de novo”].

U pjesmi „Scheissmelodie” Kerstin Ott opisuje kako jedna pjesma može otvoriti vrata prošlosti koju je pokušala zakopati. Čim ponovno čuje poznati ritam, „Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab” [Opet padam bez dna], i vidi ono što više nema. Izraz Scheißmelodie vrlo je grub i razgovoran: znači otprilike „prokleta melodija” ili „usrana melodija”. Upravo ta pretjerano ljutita riječ pjesmi daje pomalo crni humor. Melodija nije kriva ni za što, ali pripovjedačici je toliko dosta njezinih posljedica da joj se obraća kao neprijatelju.

Najgore je što pjesma ne prestaje kad završi. „Schon wieder hallt es ewig in mir nach” [Opet mi vječno odzvanja u glavi], drži je budnom satima i pokreće „den Kreisel im Kopf” [vrtuljak u glavi], dok se ista sjećanja stalno vrte. Čak i kad se glazba čuje s prvog kata, prošlost se vraća: „Alles was gestern war, ist jetzt wieder da” [Sve što je bilo jučer sada je ponovno tu]. To je vrlo jasna slika pjesme koja je istodobno zarazna i potpuno nepoželjna, jer svaki njezin takt vraća osobu, gubitak i osjećaje koje je pripovjedačica pokušala ostaviti iza sebe.

У «Scheißmelodie» Керстін Отт одна й та сама мелодія стає справжньою кнопкою пам’яті. Героїня чує знайомий біт, і її одразу «„bodenlos hinab“ [безпорадно провалююся вниз]»: вона знову бачить те, чого більше не має. Колись вона намагалася поховати спогади про «тебе», але достатньо почути перший куплет, щоб «„kommt mir alles wieder hoch“ [усе знову піднімається в мені]». Тут ідеться не про приємний музичний флешбек, а про надокучливу пісню, яка повертає втрачене без дозволу.

Назва звучить грубо й дуже чесно: «Scheißmelodie» буквально означає «лайнова мелодія», а в цьому контексті природніше перекласти як «клята мелодія». Вона лунає знову й знову, не дає спати годинами, запускає «„den Kreisel im Kopf“ [карусель у голові]», а коли думки нарешті зупиняються, мелодія ще й доноситься з першого поверху. Саме в цьому чорнуватий гумор пісні: звичайний трек для інших людей для героїні стає музичним переслідувачем, який щоразу повертає «все, що було вчора».

Kerstin Otti loos on üks meloodia, mida jutustaja kohe ära tunneb, kuid sugugi ei armasta. „Schon wieder diese Scheißmelodie“ [Jälle see kuradi meloodia] kõlab meelega järsult ja veidi naljakaltki: viis ise pole süüdi, aga selle kuulmine kisub ta hetkega minevikku. Ta ütleb, et „Alles was gestern war, ist jetzt wieder da“ [Kõik, mis eile oli, on nüüd jälle siin]. See, kelle ta oli enda sees kuskile „vergraben“ [maha matnud ehk püüdnud unustada], tuleb koos salmiga tagasi.

Laul kirjeldab, kuidas üks lugu võib terve õhtu ja öö ära rikkuda. Muusika „reißt mich aus der Welt“ [rebib mu maailmast välja] ning paneb mõtted „Kreisel“ [keerisena] peas ringi käima. Isegi kui see keerlemine lõpuks peatub, kostab sama laul esimeselt korruselt jälle ülevalt alla. Kõige tüütum ongi kordus: sama biit, sama mälestus, sama ärkvelolek. Pealkirja „Scheißmelodie“ võiks eesti keeles öelda „kuradi meloodia“ või „jama meloodia“.

I «Scheissmelodie» blir en sang på radioen eller et annet sted en ufrivillig tidsmaskin. Fortelleren kjenner igjen beaten, og straks kommer alt tilbake: «Alles was gestern war, ist jetzt wieder da» [Alt som var i går, er her igjen nå]. Personen hun trodde hun hadde begravet et sted i minnene, dukker opp igjen så snart refrenget begynner. Det er en finurlig idé, men også ganske brutal: En helt vanlig melodi kan velte henne «bodenlos hinab» [bunnløst ned] og ta fra henne det som holder henne på beina.

Tittelen betyr omtrent «forbanna melodi» eller «drittmელodi». «Scheiße» er et grovt tysk ord, og her høres det ut som irritasjon blandet med fortvilelse. Sangen sitter fast i hodet i timevis, setter tankene i «Kreisel» [en rundgang eller snurrebass] og holder henne våken. Til og med når melodien endelig stopper inni henne, kommer den fra første etasje: «Dröhnt aus dem ersten Stock» [dønner det fra første etasje]. Det er nesten komisk hvor nådeløs denne sangen er, men for fortelleren er den alt annet enn uskyldig. Den spiller om igjen, og minnene følger med.

A „Scheißmelodie” cím már önmagában elég beszédes: a Scheiße vulgáris szó, jelentése „szar”, így a cím nagyjából „Az a rohadt dallam”. Kerstin Ott egy olyan zenéről énekel, amely újra és újra megszólal, és minden alkalommal visszarántja egy régi veszteséghez. „Schon wieder diese Scheißmelodie” [Már megint ez a rohadt dallam] – a schon wieder azt jelenti, hogy „már megint”, a diese pedig „ez a”. A dallam nem kellemes emlék, hanem egy kapcsoló: amikor elkezdődik a versszak, „kommt mir alles wieder hoch” [minden újra felszínre tör bennem].

A dal különösen jól mutatja, hogyan tud egy egyszerű zene az egész napot felborítani. Az énekesnő „bodenlos hinab” zuhan [feneketlenül lezuhan], órákig nem tud aludni, és a fejében újra elindul a „Kreisel” [körforgás, körbe-körbe járó gondolatmenet]. Még az első emeletről kiszűrődő hang is tovább pörgeti ezt a kellemetlen emléket. A refrén szándékosan ismétlődik, akárcsak maga a dallam: „Alles was gestern war, ist jetzt wieder da” [Minden, ami tegnap volt, most újra itt van]. Keserű, kissé ironikus ötlet egy dalt hibáztatni a múlthoz való visszatérésért, de éppen ettől lesz olyan könnyen érthető és emlékezetes.

Dans « Scheissmelodie », Kerstin Ott raconte le pouvoir franchement agaçant d’une chanson liée à une personne disparue de sa vie. Dès que le beat revient, elle « Schon wieder fall’ ich bodenlos hinab » [me voilà encore en train de tomber sans fond] : elle voit ce qu’elle n’a plus, alors qu’elle croyait avoir enterré ce souvenir. Le mot Scheiße est une expression vulgaire qui signifie « merde » ; Scheißmelodie veut donc dire « mélodie de merde ». C’est brutal, presque drôle par sa franchise, mais la chanson montre surtout qu’un simple refrain peut faire remonter tout un passé en quelques secondes.

Et le morceau ne s’arrête pas quand la musique finit. La mélodie « hallt es ewig in mir nach » [résonne éternellement en moi], la tient éveillée pendant des heures et relance le « Kreisel im Kopf » [le manège dans la tête]. Même le bruit venant de l’étage du dessus lui rappelle encore ce refrain. Avec « Alles, was gestern war, ist jetzt wieder da » [tout ce qui était hier est de nouveau là], Kerstin Ott décrit une mémoire impossible à mettre sur pause : une chanson passe, et tout revient.

En «Scheißmelodie», Kerstin Ott describe el poder absurdo de una canción que no deja en paz. Cada vez que suena ese beat tan reconocible, la narradora vuelve a caer emocionalmente y recuerda a alguien que creía haber enterrado en su memoria: «Ich hatte dich vergraben irgendwo» [Te había enterrado en algún lugar]. La expresión Scheißmelodie significa, de forma muy directa y vulgar, «maldita melodía» o «jodida melodía». Es una manera de insultar la canción porque, en vez de ser agradable, le devuelve todo lo que ya no tiene.

Lo más divertido y desesperante es que el ciclo no termina cuando acaba la música. La melodía sigue dentro de ella durante horas, la mantiene despierta y hace girar sus pensamientos: «Und wieder geht der Kreisel los im Kopf» [Y otra vez empieza a girar la calesita en mi cabeza]. Incluso cuando por fin se detiene, la canción vuelve a sonar desde el piso de arriba. El estribillo repite «Alles was gestern war, ist jetzt wieder da» [Todo lo que fue ayer vuelve a estar aquí], como si una simple canción tuviera el poder de abrir una puerta que ella quería mantener cerrada.