Umbrandet походить від дієслова umbranden і буквально означає «оточувати бурхливими хвилями» або «битися хвилями навколо». У пісні це поетичний образ: теперішнє життя повністю огортає ліричну героїню, наче море, у яке вливаються її найкращі мрії.
«Sonett In Dur» можна почути як любовний сонет, написаний у мажорі: його образи світлі, але щастя тут дуже залежить від присутності коханої людини. Ліричний герой у тихі години питає себе: «Was war das Leben, Liebster, du kamst / Und mir die Schatten von der Seele nahmst?» [«Чим було життя, коханий, до того, як ти прийшов і забрав тіні з моєї душі?»]. Він уже майже не пам’ятає вчорашнього життя, бо теперішнє стало морем, у яке впадають його найкращі мрії. Гарний образ, правда? Минуле тут не просто далеко, воно поступово втрачає обриси: «ich weiß es nur noch ungefähr» [«я пам’ятаю його лише приблизно»].
А потім пісня різко показує ціну цієї любові. Без коханого залишаться «die weißen Winter und die Einsamkeit» [«білі зими й самотність»], а разом із ним зникає навіть пам’ять про те, «wie süß die Vögel sangen» [«як солодко співали птахи»]. Рядок «Noch du warst, der Jahre buntes Kleid» [«поки ти був, ти був барвистим вбранням років»] звучить трохи незвично, зате дуже виразно: саме ця людина надавала рокам кольору. Фінал не залишає місця для заспокоєння: «lässt du mich allein, / Und niemals wieder wird es Frühling sein» [«якщо ти залишиш мене самого, весни більше ніколи не буде»]. Весна тут не прогноз погоди, а знак життя й повернення радості. Повтор цих рядків робить страх майже заклинанням: без коханого зима стане назавжди.