Musa перекладається як "Муза". Це слово має глибоке культурне та історичне значення, посилаючись на богинь мистецтва та натхнення в давньогрецькій міфології.
У пісні Андреа Бочеллі використовує "Musa" для опису музики, яка є його джерелом натхнення та сенсом життя. Він співає: "È una Musa che ci invita a sfiorarla con le dita" (Це Муза, яка запрошує нас торкнутися її пальцями), що чудово передає ідею музики як живої, надихаючої сили.
Знаєш цей стан, коли чуєш перші акорди й одразу думаєш, що це про чергове палке кохання до жінки? Andrea Bocelli та Giorgia майстерно водять нас за ніс! Справжня героїня тут відкривається ближче до кінця: це сама Музика. Співак зізнається: «Vivo per lei da quando sai / La prima volta l'ho incontrata» («Я живу заради неї з того часу, знаєш, як уперше її зустрів»), і вона буквально оселилася в його тілі. Giorgia відразу заспокоює ревнивців фразою «E tu non esserne geloso / Lei è di tutti quelli che / Hanno un bisogno sempre acceso» («І ти не ревнуй, вона належить усім тим, у кого завжди палає потреба»). Музика звучить у кімнаті самотньої людини зі звичайного стерео, торкається пальців через клавіші піаніно й переконує, що смерть ще далеко.
Найбільше мені подобається чесність цього тексту. Тут немає солодкавої казки. Музика порівнюється з ударом кулака: «A volte picchia in testa, ma / È un pugno che non fa mai male» («Іноді б'є по голові, але це удар, що ніколи не ранить»). Вона жене артистів із міста в місто, змушує страждати у дорозі, та водночас дарує відчуття абсолютного життя. Bocelli прямо заявляє: «Perché la musica lo sai / Davvero non l'ho mai tradita» («Бо музику, знаєш, я справді ніколи не зраджував»). Для виконавців це єдиний вихід, що приносить свободу пауз і нот, навіть якщо доведеться співати перед глухою стіною в найважчий день.