Romanza перекладається як "романс". Це слово є не тільки назвою пісні, а й відображає її суть – ліричну, чуттєву музичну композицію, яка часто розповідає про кохання або глибокі почуття.
У контексті пісні Андреа Бочеллі, "Romanza" ідеально передає атмосферу меланхолії, туги та роздумів про життя і кохання, що є центральними темами твору. Це слово рідко зустрічається в повсякденній мові, що робить його цікавим для вивчення.
У «Romanza» Андреа Бочеллі розповідає не стільки послідовну історію, скільки уривки прощання. Оповідач відчуває, що вона вже згасає: «Già la sento morir» [Я вже чую, як вона помирає], але водночас спокійна, наче хоче спати. Вона шукає його очима й руками, то обіймає, то повільно відпускає: «Lentamente mi stringe, lentamente mi lascia» [Повільно мене обіймає, повільно мене відпускає]. Він не знає, чия це провина: «Forse è colpa mia, forse è colpa tua» [Може, це моя провина, може, твоя]. Саме ця невизначеність робить пісню такою людською: між коханням, втратою і мовчанням не залишається простого пояснення.
Найсильніший образ тут дуже прямий: «E lo chiamano amore, è una spina nel cuore che non fa dolore» [І це називають любов’ю, це колючка в серці, яка не завдає болю]. Любов стає дивною колючкою, яку відчуваєш, але яка вже ніби заніміла. Навколо люди здаються «deserto» [пустелею], із піском десь на дні серця. Оповідач звертається до неї, бо вона більше не чує і не бачить його, та йому бракує сміливості сказати: «Che sono con te» [Що я з тобою]. «Ave Maria» [Радуйся, Маріє] звучить як молитва в момент, коли вона «se n’è andata a dormir» [пішла спати]. Чи йдеться про смерть, чи про остаточне розставання, текст навмисно не пояснює, залишаючи слухача поруч із цим тихим, майже нерухомим прощанням.