Marchita означає "зів'яла" або "зав'яла". Це прикметник, який описує квітку, що втратила свою свіжість і красу.
У пісні Марк Ентоні використовує це слово, щоб описати квітку, яку він знайшов "marchita y deshojada" (зів'ялу і без пелюсток). Це метафора для людини, яка переживає важкі часи, але яку можна відродити любов'ю та турботою.
У цій сальсі Марк Ентоні розповідає просту історію порятунку: одного разу він знайшов на дорозі зів'ялу, бліду квітку без листя — «marchita y deshojada» («зів'ялу й облетілу») — забрав її до свого саду та взявся виходжувати. Увесь трек тримається на цій метафорі турботи. Співак буквально описує, як повертав її до життя щоденною увагою: «Le fui poniendo un poquito de amor» («Я додавав їй потроху любові») та зігрівав узимку, аби рослина не замерзла. Коли пелюстки нарешті знову налилися кольором, між ними розквітло почуття, що прогнало геть «тінь, відстань і забуття» («la distancia y el olvido»).
Почуття тут подано без зайвих драм, але з відчутною відповідальністю садівника: Марк заявляє, що тепер він є власником цієї квітки («De aquella flor hoy el dueño soy yo»), обіцяючи берегти її так, щоб ніхто чужий не вкрав цей колір. Ближче до фіналу спокійна розповідь переростає у справжній латиноамериканський запал. Він вигукує «Ave María, Puerto Rico» («Пресвята Діво Маріє, Пуерто-Рико»), звертаючись до свого рідного острова, та кличе свого піаніста й аранжувальника рядком «Ataca Sergio» («Давай, Серхіо!» або дослівно «Атакуй, Серхіо!»). Це дуже живий заклик до музиканта вдарити по клавішах і додати пісні справжнього вогню.