Escuridão означає «темрява» або «пітьма» й звучить більш поетично та драматично, ніж звичайне escuro («темний»). У пісні Jão герой каже: «Eu abraço a escuridão» («Я обіймаю пітьму»), перетворюючи темряву на образ самотності, внутрішніх страхів і прийняття власних «монстрів».
У «Monstros» бразильський артист Jão перетворює дитячий страх на образ внутрішніх перешкод. Ліричний герой відчуває клубок у горлі, його голос тремтить, а «Debaixo da cama os monstros me impedem de dormir» [«Під ліжком монстри не дають мені спати»]. Та самотність тут не зникає навіть серед людей: він каже, що почувається самотнім із дитинства, а боротьба за свободу зрештою теж залишила його наодинці. Це чесна й трохи моторошна картина, без спроб удавати, що все легко.
Але герой не тікає від темряви. Він іде босоніж шукати своє місце, «abraço a escuridão» [«обіймаю темряву»], а далі біжить із вовками й танцює навколо вогню. Монстри вже не просто ховаються під ліжком: він дивиться їм прямо в очі й визнає, що вони в ньому є. Люди вважали його божевільним за бажання стати кимось більшим, а він обіцяє показати те, чого від «цього хлопця з глибинки» ніхто не очікував. Наприкінці пісня звертається до дитини, яка ще не розуміє, що відбувається: біль неминучий, але він потрібен, щоб вирости в того, ким ти станеш.