Заповедная Песня (Zapovednaya Pesnya) Lyrics in Ukrainian by Борис Гребенщиков (Boris Grebenshchikov)

Лицедей — це цікаве слово, що означає "актор" або "лицемір". Воно має дещо застарілий, театральний відтінок, що робить його незвичайним для сучасної пісні.

У контексті пісні Борис Гребенщиков співає: "И никто мне не скажет, что я лицедей" (І ніхто мені не скаже, що я лицемір). Тут слово підкреслює бажання ліричного героя бути справжнім, вільним від умовностей і чужих оцінок, не грати жодної ролі.

У «Заповедной Песне» Борис Гребенщиков мріє втекти від звичайних правил і стати ближчим до природи. Він просить у неї «стакан молока» від загадкових зірок, а потім жартома готовий «пустить с молотка свой умственный рост» [продати свій розумовий розвиток, тобто відмовитися від надмірних роздумів]. У селі він ставить величезне ліжко для всіх коней, бігає зі сопілкою і в старості не хоче, щоб його вважали «лицедеем» [лицеміром або тим, хто лише грає роль]. Образи тут навмисно дивні: зоряне молоко, коні в ліжку, сивий чоловік із дудою. Саме ця казкова безпосередність робить пісню такою кумедною.

Далі пісня стає тихішою, але не похмурою. Смерть приходить «со мной спать» [спати зі мною], лягає поруч у тиші й просить: «еще» [ще]. Ліричний герой не боїться цього незвичайного сусідства, а навіть радіє. Наприкінці він просить ангелів не карати його за дивність і каже, що хтось має «постичь красоту в глубину» [збагнути красу в усій її глибині] на шляху «от Москвы до загадочных звезд» [від Москви до загадкових зірок]. Так особиста втеча в село перетворюється на велику мандрівку від земного міста до космосу.