Lohduttomin - це найвищий ступінь прикметника lohduton, що означає "безрадний" або "невтішний". Це сильне слово, яке передає глибоке почуття відчаю.
У пісні Анна Пуу використовує його, щоб описати "найбезрадніше правило" у стосунках, яке забороняє закоханим потребувати одне одного настільки, щоб не могти жити самостійно. Це слово підкреслює трагічність ситуації, коли навіть у любові існують обмеження, що призводять до безпорадності.
«Säännöt Rakkaudelle» («Правила для кохання») Анни Пуу з Фінляндії звучить як розмова двох людей, які відчувають взаємний потяг, але намагаються не перейти небезпечну межу. Перше правило просте й болісне: не хотіти одне одного так сильно, щоб брехати своїм коханим удома. Далі вони забороняють собі навіть питати: «Mitäpä jos kaiken riisuisimme?» [«А що, якби ми все з себе зняли?»]. Це не невинний флірт, а спокуса, яку обидва добре розуміють.
Приспів перетворює кохання на дорожній рух: треба «rakastaa niiden rajoissa» [«кохати в їхніх межах»], вчасно пригальмовувати на перехрестях і «kääntyä kotiin ajoissa» [«вчасно повертати додому»]. Але правила стають дедалі жорсткішими: не дивитися одне на одного так, щоб відкрилася правда, не впускати іншого назавжди поруч і не потребувати його так, щоб уже не могти жити самостійно. Найсумніший поворот настає наприкінці: «Entä jos sittenkin rakastumme?» [«А що, як ми все-таки закохаємося?»]. Останнє правило вже не про контроль, а про страх, що всі вигадані обмеження не зможуть зупинити почуття.