Полнеба буквально означає "півнеба". Це незвичайне слово, яке створює дуже яскравий образ.
У пісні Земфіра використовує його в рядку "В полнеба гроза", що перекладається як "На півнеба гроза". Це підкреслює масштаб і інтенсивність грози, роблячи її майже всеосяжною. Таке використання слова додає поетичності та драматизму.
У «Снег» Земфіра створює коротку, майже кінематографічну сцену очікування. Оповідачка бачить і чує когось, хто «Бежишь ко мне по крышам» [«Біжиш до мене дахами»] і боїться запізнитися. Навколо гроза, що займає «полнеба» [«пів неба»], а між героями лежить «полжизни назад» [«пів життя тому»]. Це звучить так, ніби зустріч відбувається одночасно зараз і дуже давно. Запрошення «Отдай мне своё сердце» [«Віддай мені своє серце»] навмисно пряме, а «Садись, и будем ждать» [«Сідай, і будемо чекати»] раптом робить сцену тихою й домашньою.
Сніг тут стає умовним моментом, якого всі чекають: «Когда снег начнётся» [«Коли почнеться сніг»]. До нього оповідачка просить розповісти таємниці й пояснити, де шукати цю людину, якщо сніг таки піде. Текст уривчастий, тому він не розповідає цілу історію, а залишає кілька сильних образів: дахи, грозу, запізнення, серце й перший сніг. Саме ця проста повторюваність «Снег начнётся» [«Сніг почнеться»] звучить майже як заклинання, яке тримає двох людей разом у момент очікування.