S'acharner означає наполегливо переслідувати щось або когось, часто з негативним відтінком, як-от чіплятися або бути одержимим.
У пісні Slimane співає: "Pourquoi s'acharner, tu recommences" (Навіщо чіплятися, ти починаєш знову). Це слово чудово передає почуття розчарування та боротьби з повторюваним болем або ситуацією, що робить його емоційно насиченим і незабутнім.
У «Dernière Danse» Сліман співає французькою про людину, яка залишилася без когось дуже важливого. Вона блукає сама в паризькому метро, тікає крізь шум міста й просить ще один танець: «Une dernière danse» [останній танець]. Це не святковий танець, а спосіб хоч ненадовго забути «ma peine immense» [мій величезний біль]. Ліричний герой прямо називає свою муку «ma douce souffrance» [моя солодка мука], а слово douce тут звучить майже суперечливо: біль не зникає, але до нього вже звикли.
Далі образ стає майже кінематографічним: герой танцює з вітром і дощем, біжить серед шуму, падає у відчай і водночас «je m’envole» [я злітаю]. У Парижі він віддається руху, ніби танець може винести його над порожнім життям. Без цієї людини все навколо лише «un décor qui brille, vide de sens» [декорація, що блищить, але порожня за змістом]. Та фінал не зовсім безнадійний: герой називає себе «une enfant du monde» [дитина світу] і нагадує, що його серце величезне. Пісня тримається саме на цьому контрасті: страшно й боляче, але тіло все одно рухається вперед.