M’abandonne походить від дієслова s’abandonner і означає «віддатися», «піддатися почуттям» або «втратити самоконтроль». У пісні герой каже, що після втраченої любові він віддається іншим стосункам, але їхні пісні здаються йому одноманітними, тому слово передає суміш самотності, туги й емоційної вразливості.
У цій пісні оповідач просить колишню кохану не забувати пісню, яка колись була її улюбленою: «Cette chanson était la tienne» [Ця пісня була твоєю]. Йдеться про «Les feuilles mortes» [«Опале листя»], пісню, яку він називає піснею Превера й Косми. Щоразу, коли приходить образ опалого листя, до нього повертається пам’ять про неї: «Les feuilles mortes te rappellent à mon souvenir» [Опале листя нагадує мені про тебе]. Тут осінній образ працює майже як кнопка пам’яті: листя опадає, а минуле знову оживає.
Він пробує бути з іншими, але їхні пісні здаються йому одноманітними, і він поступово байдужіє. Та старе кохання не зникає одразу: «Jour après jour, les amours mortes n’en finissent pas de mourir» [День за днем померлі кохання ніяк не можуть померти]. Наприкінці він чекає на зміну пір року, щоб пісня Превера стерлася з пам’яті, а його «мертві кохання» нарешті перестали помирати. Дуже сильна, трохи гірка думка: іноді розставання закінчується не в день розриву, а лише тоді, коли звичайна пісня більше не повертає людину в минуле.