Atlas нідерландською означає «атлас», тобто збірку карт, а також відсилає до Атланта з грецької міфології, який тримав на плечах небесне склепіння.
У пісні фраза «noemde mij je atlas» означає, що людина покладалася на ліричного героя й ніби змушувала його нести на собі весь її світ. Це незвичайне метафоричне слово, яке добре передає тему тягаря та відповідальності у стосунках.
У «Atlas» бельгійська артистка Поммелен Тейс перетворює розрив на міф про людину, яка несла на собі цілий чужий світ. На початку оповідачка йде з піском у кишенях і вітром у волоссі, намагається «bergen verzetten» [пересувати гори]. Це нідерландський вислів про надлюдські зусилля заради чогось важливого. Вона навіть ловить воду в долоні, несе її до моря, а потім пливе назад до берега, поки берегова лінія змінюється шматочок за шматочком. Образ трохи абсурдний, але саме тому добре показує масштаб її старань.
Партнер називає її своїм атласом, тобто людиною, яка тримає на плечах його світ, але потім каже, що все скінчено. «Sorry dat ik jou nog op handen draag» [Вибач, що я досі несу тебе на руках] звучить як гірка гра зі сталим висловом iemand op handen dragen: дуже цінувати когось, буквально носити на руках. Вона віддала забагато, продавала речі й будувала картонні будинки, аби повірити, що їхнє спільне майбутнє можливе. А у відповідь її світ постійно лишався на його плечах, «nooit andersom» [ніколи навпаки]. Навіть коли він тягнув її через багнюку, вона все одно питала, чи є для неї місце в ньому. Це пісня про любов, яка стала односторонньою ношею: важкою, дивною і такою, яку оповідачка ще не вміє просто покласти додолу.