Boiadeira означає «дівчина, яка працює з великою рогатою худобою», або образно «ковбойка». Це жіноча форма від boiadeiro, утворена від boi («бик», «велика рогата худоба»), і слово тісно пов’язане з сільським життям Бразилії.
У пісні герої уявляють свою майбутню доньку як filha boiadeira, тобто дівчинку, яка виросте серед природи та худоби. Це яскраве й незвичне слово передає романтизований образ родини в бразильській глибинці.
У пісні «Nosso Quadro» бразильська співачка Ана Кастела (Ana Castela) грає класичний сертанежу про ту саму людину, спогади про яку накочують перед сном, коли просто дивишся в стелю. Це історія про нездійснене спільне майбутнє, яке так і залишилося в уяві. Героїня згадує кінець 2017 року: вона тоді тільки вступила на стоматологію («Eu começando Odonto»), а він учився на ветеринара («você na Vet»). У її пікапі досі згадується його джинсова сорочка («camisa jeans na minha caminhonete»), друзі досі запитують, куди він подівся, а батько все ще сподівається стати дідусем («Meu pai não desiste, ainda quer ser vovô»).
Замість злості чи образ тут панує світлий сум («não me dá remorso, nem raiva» [це не викликає ні докорів сумління, ні люті]). Головний образ треку — картина весілля в церкві («nosso quadro casando na igreja»), яку так ніколи й не повісять на стіну. Усі ці сільські мрії — разом пасти худобу («tocando o gado»), виховувати доньку-пастушку («filha boiadeira») та жити серед природи («vida no mato») — тепер існують лише в її думках («Só existe na minha cabeça»). Проте вона робить простий і чесний висновок: це все одно було справжнє кохання, навіть якщо воно не тривало все життя («Vai ser amor mesmo não sendo a vida inteira»).