Fiammiferi означає "сірники". Це незвичайне слово для пісні, яке створює дуже яскравий образ.
У пісні Achille Lauro використовує його, щоб описати молодих людей, які "спалюють сірники" (bruciano fiammiferi). Це метафора для швидкого, інтенсивного та, можливо, безрозсудного життя, що швидко згасає, як сірник.
«Che sarà?» означає «Що буде?», і це питання стає головним приспівом пісні. Герой уже не має двадцяти років і говорить про життя без прикрас: «No, non ho più vent’anni e so che questa è la vita mia» [Ні, мені вже не двадцять, і я знаю, що це моє життя]. Він не впевнений, чи його кохають, зате добре відчуває страх перед кінцем. У рядку «Mami, stringimi, non guardare giù» [Мамо, обійми мене, не дивись униз] слово mami звучить як звертання до мами, а прохання «не дивись униз» створює майже висотну, небезпечну сцену. Водночас герой називає людей «ангелами» перед великим Богом, який дарує їм ще одну хвилину.
У пісні є самотність, але є й дивна усмішка перед нею. «Mi stringo a me come se fossi te» [Я обіймаю себе так, ніби це ти] показує, як людина сама стає для себе чиєюсь підтримкою. Герой згадує «тих хлопців у двадцять, які палять сірники» [quei ragazzi a vent’anni che bruciano fiammiferi], ніби молодість тут швидко спалахує й так само швидко гасне. Він каже, що це місце не для них, але наприкінці звучить майже зухвала відповідь долі: «E rideremo un giorno» [І колись ми сміятимемося]. Саме тому пісня не зводиться до відчаю: у ній є страх смерті, самотність і дуже людське рішення триматися за себе, навіть коли відповідь на «що буде?» невідома.