Viola у португальській може означати як альт, так і гітару, зокрема традиційну португальську гітару, що часто супроводжує мрії та пісні про кохання. Цікаво, що одне слово об'єднує два різні музичні інструменти залежно від контексту.
У пісні звучить "E Deus tocando viola" ("і Бог грає на віолі"), де інструмент стає символом чогось простого, щирого і майже божественного серед звичайного життя.
У цій пісні Мішель Телó ніби сідає з нами на ґанку ввечері й говорить про час, що минає. Він повторює: «Sonhos, planos» [«мрії, плани»], «caminhos, desejos, estradas, conquistas» [«шляхи, бажання, дороги, здобутки»] і одразу додає «No tempo que vem depois» [«у часі, що прийде потім»]. Тобто він думає про майбутнє: ким ми станемо, що будемо робити, які дороги оберемо. Але паралельно він чесно нагадує, що все дуже швидкоплинне: «Vida vivida / Como uma nuvem que passou no céu / E quando viu, já se foi» [«прожите життя / як хмара, що пройшла в небі / і, озирнувшись, бачиш, її вже нема»]. І те саме з почуттями: «Olhares, amores, abraços e flores / E quando viu, já se foi» [«погляди, кохання, обійми й квіти / і, озирнувшись, бачиш, їх уже нема»].
Наприкінці в пісні з’являється дуже теплий образ: «Tempo agora / Suspiro profundo / O entardecer / E Deus tocando viola» [«час тепер / глибокий подих / вечір / і Бог, що грає на віолі»]. Viola тут не класична «скрипка», а бразильська народна струнна гітара, звук якої асоціюється зі спокоєм і сільським життям. Ніби світ стишується, ти глибоко вдихаєш, сонце сідає, а десь там Бог «підбренькує» на гітарі й спостерігає за нашими «Sonhos e planos» [«мріями й планами»]. Останні рядки «Sonhos, viola / Vida agora» [«мрії, гітара / життя тепер»] звучать як простий висновок: так, у нас є майбутні плани, але справжній момент життя саме тут, у теперішньому, під цей уявний звук viola.