Kirosana перекладається як "лайливе слово" або "прокляття". Це цікаве слово, оскільки воно не є повсякденним, але має сильний емоційний відтінок.
У пісні фраза "Kiitos ei oo kirosana" (Дякую — це не лайливе слово) є центральною темою. Вона підкреслює важливість вдячності та доброти, нагадуючи, що прості слова подяки не є чимось негативним, а навпаки, можуть принести позитив.
«Kiitos ei ole kirosana» означає «Дякую — це не лайка». Haloo Helsinki! починає пісню з різких сцен байдужості й поспішних висновків: чоловік хоче допомогти дитині, що плаче, але мати одразу підозрює його в злочинних намірах; жінка падає на вулиці, а перехожі не допомагають, бо думають, що вона п’яна. Рядок «Miks on niin helvetin vaikeeta katsoo silmiin» [«Чому так, чорт забирай, важко дивитися в очі?»] звучить грубо й прямо: люди уникають навіть простого «привіт» і ховаються за виправданням «en vaan voi» [«я просто не можу»].
Але приспів не дозволяє залишитися мовчазним спостерігачем: «Mut jos huudat lujempaa, saat äänes kuulumaan» [«Та якщо кричатимеш голосніше, твій голос почують»]. Тут «кричати» означає наважитися говорити, коли світ «кричить своїм божевіллям». Слово kiitos, «дякую», стає маленьким знаком людяності: подяка не є лайкою, а може дати сили на наступний день і допомогти підвестися «переможцем». У другому куплеті є кумедна, майже абсурдна деталь про усмішку, яка «може заразити», а також гра слів із казкою про Ганну та пряник: пісня не шукає ідеальної моралі, вона просто нагадує, що самотність небезпечніша за зайву вагу, а довіра краща за переслідування.