Farstubro — рідкісне шведське слово, що означає ґанок або невеликі сходи перед входом до будинку. Воно створює дуже конкретний, майже кінематографічний образ.
У пісні герой стоїть на ґанку коханої дівчини з порваним взуттям, без золота й подарунків, але з любов’ю. Це слово допомагає відчути його вразливість і драматичність моменту.
У цій пісні місячне світло осяює мрії оповідача, а найбільший подарунок він хоче віддати найвродливішій дівчині, яку бачить. Він обіцяє їй «Norrlands glimmande guld» [«сяюче золото Норрланда»]. Норрланд, північний регіон Швеції, тут постає як місце з потоками й водотоками, де можна шукати справжнє золото. Але в приспіві це золото поступово стає ще й образом самої дівчини: «Du är Norrlands glimmande guld» [«Ти є сяюче золото Норрланда»]. Її очі для нього дорожчі за будь-який скарб.
Та шлях до обіцяного подарунка виходить зовсім не героїчним. Оповідач «satsade allt på knackiga kort» [«поставив усе на погані карти»] і програв дуже багато. Тепер у нього немає золота, взуття подерте, а за плечима залишився борг від покерної гри. Він приходить до дівчини на ґанок майже з порожніми руками, зате з «min kärlek så brännande het» [«моєю любов’ю, такою пекуче гарячою»]. У цьому є щось одночасно романтичне й трохи незграбне: він хотів повернутися багатим шукачем золота, а повертається боржником, який може запропонувати лише свою любов.