Тож, мабуть, мені доведеться залишитись
Сподіваюсь, колись я виберусь звідси
Навіть якщо це займе цілу ніч чи сто років
Потрібне місце, щоб сховатись, але я не можу знайти поблизу
Хочу відчувати себе живою, назовні я не можу побороти свій страх
Хіба це не мило на самоті
Серце зі скла, мій розум з каменю
Розірви мене на шматки, від шкіри до кісток
Привіт, ласкаво просимо додому
Але я знаю, колись я виберусь звідси
Навіть якщо це займе цілу ніч чи сто років
Потрібне місце, щоб сховатись, але я не можу знайти поблизу
Хочу відчувати себе живою, назовні я не можу побороти свій страх
Хіба це не мило на самоті
Серце зі скла, мій розум з каменю
Розірви мене на шматки, від шкіри до кісток
Привіт, ласкаво просимо додому