Bråddjup перекладається як "безодня" або "прірва". Це сильне і драматичне слово, яке рідко зустрічається в повсякденній мові.
У цій пісні воно використовується для опису кінця світу або межі, за якою все зникає: "Där slutar vår värld i ett bråddjup" (Там наш світ закінчується в безодні). Це створює потужний образ невідомості та неминучого кінця, що робить його дуже запам'ятовуваним.
У «Allt Har Sin Tid» («Усьому є свій час») гурт Kent проводить нас нічним Стокгольмом, де краса й тривога стоять поруч. Небо змінює колір «Från svartnat silver till rött guld» [від почорнілого срібла до червоного золота], літній дощ падає над Карлбергом, а світ раптом закінчується біля урвища. Стокгольм названо «Vår slutstation, vårt mål» [нашою кінцевою станцією, нашою метою], але місто вже здається тісним і виснаженим. Герой іде мостом до Фрідгемсплан, району Стокгольма, і думає, що його останні слова будуть: «Förlåt för allt jag aldrig sa» [Пробач за все, чого я ніколи не сказав]. Це дуже конкретне вибачення за мовчання, а не абстрактна драма.
Приспів повторює майже як життєве правило: «En sak i taget, allt har sin plats / En sak i taget, allt har sin tid» [Одна річ за раз, усьому є своє місце / Одна річ за раз, усьому є свій час]. Далі пісня розкладає життя по контрастах: будувати й руйнувати, плакати й усміхатися, мовчати й говорити, любити й ненавидіти, мати й втрачати. У центрі є двоє людей, які «träffar alltid mitt i prick» [завжди влучають точно в ціль], а фраза «Ingen tar oss levande» [Ніхто не візьме нас живими] звучить водночас зухвало й трохи театрально. Потім з’являються лімузин, що працює на холостому ходу, «Döda stjärnor» [мертві зорі], які сяють мов діаманти, і зізнання: «Du är min bästa vän» [Ти мій найкращий друг], але герой водночас «lost in space» [загублений у космосі]. Так пісня тримається між близькістю та величезною відстанню, повторюючи просту думку: у кожного є свій час, і «Vi har vår tid» [у нас є наш час].