송곳니 означає «ікло» або «гострий зуб». Це яскраве й незвичне слово, яке легко запам’ятати, адже в піснях воно трапляється нечасто.
У рядку «내 하얀 송곳니» («мої білі ікла») ENHYPEN використовують образ хижої сили та вампірської естетики. Він підкреслює перетворення героя, його рішучість і готовність увійти в новий світ.
«Given-Taken» звучить як момент пробудження в новому світі. Герой бачить світло першого ранку, але воно водночас освітлює його й засліплює: «그 빛은 날 불태웠지» [це світло спалило мене], «그 빛은 나의 눈 가렸지» [це світло закрило мені очі]. Та він усе одно рушає за мрією, проходить крізь «ліс запитань» і тримається за далеке світло в темряві. Образи тут дуже кінематографічні: дощ стріл долі, межа всередині себе, тонка лінія, за якою хтось кличе його, а він кличе у відповідь.
Серце пісні звучить у фразі «given or taken», тобто «дане чи здобуте». Герой опинився між тим, що йому дали, і тим, що він має вибороти сам, а позаду залишаються тисячі сумнівів і десятки тисяч недовіри. «나의 붉은 눈빛» [мій червоний погляд] та «내 하얀 송곳니» [мої білі ікла] роблять його майже хижаком, який готовий перевернути світ і ступити на небо. Він іде до іншої людини, щоб «з’єднати два світи», а кров на короні перетворює шлях до нового світу на небезпечний обряд посвяти. Красиво? Так. Трохи надмірно? Безперечно, але саме тому образи так добре запам’ятовуються.