Беззвездной означає "без зірок" або "беззоряної". Це прикметник, який описує ніч, позбавлену зірок, що створює відчуття темряви, порожнечі або навіть безнадії.
У контексті пісні, де ліричний герой співає: "Беззвездной ночью я буду ждать на причале", це слово підкреслює атмосферу очікування та невизначеності. Воно додає поетичності та глибини, натякаючи на самотність або важливість моменту, що відбувається в повній темряві.
У цій пісні Борис Гребенщиков веде нас до дивного місця: на «Праздник урожая во Дворце труда» [Свято врожаю в Палаці праці]. Урожай зазвичай святкують у полі чи селі, а тут він опиняється в палаці, серед праці й міських декорацій. Герої ніби довго мовчали або співали без результату: «Сколько мы ни пели, всё равно, что молчали» [Скільки ми не співали, все одно що мовчали]. Через це їхня «свята вода» стала мертвою, а колеса смутку проїхалися по них. Вони хочуть вирватися із зони, навіть «вырвать из себя провода» [вирвати із себе дроти], наче позбутися всього, що тримає їх підключеними до зламаної системи.
Далі пісня перетворюється на дивний парад образів. Роза з колгоспу та Марія, названа «подвенечной птицей» [підвінчальною птахою], готові віддати все за квиток на це свято. Машина остаточно несправна, дороги «нет и не было» [немає і ніколи не було], у червоних казанах чорна сажа, а під ногами перехожих лежать полотна Ермітажу. Навіть диригент абсолютно глухий, тож урочистий концерт звучить як абсурдна вистава. І все ж наприкінці з’являється очікування: беззоряної ночі оповідач чекатиме на причалі, бо вони «в самом начале» [на самому початку]. Це пісня не з готовим поясненням, а з дорогою крізь поламані механізми, дивні імена та раптову зірку, що стукає у двері.