Verdriet означає «смуток» або «сум». У пісні це слово описує прихований біль клоуна: за його сміхом ховається een droevig gezicht і «stille verdriet» — мовчазний, невидимий для інших сум.
Це особливо виразне слово, бо нагадує, що весела маска не завжди відображає справжні почуття людини.
«De Clown» Бена Крамера, нідерландського співака, розповідає про самотнього циркового клоуна, який усе життя змушував інших сміятися. Він виступав у білому й червоному, стрибав під яскравим жовтим світлом, але за усмішкою ховав сумне обличчя: «Maar onder die lach / zat een droevig gezicht» [«Але під тією усмішкою / було сумне обличчя»]. Клоун жив сам у дерев’яному вагончику, старів, його капелюх став замалим, а черевики надто великими. Ця деталь трохи кумедна на вигляд, але водночас дуже сумна: костюм лишився, а людина в ньому поступово зникла.
Найсильніший момент настає під час звичайного виступу. Клоун падає, як і раніше, глядачі голосно сміються, та цього разу для нього все закінчилося: «Het publiek lachte luid / maar voor hem was het uit» [«Публіка голосно сміялася, / але для нього все скінчилося»]. Пісня не називає причину його болю і не вигадує йому близьких. Навпаки, вона прямо каже: «Niemand kende de pijn / van z'n stille verdriet» [«Ніхто не знав болю / його тихого смутку»]. Після смерті залишається пам’ять про клоуна з його усмішкою, який віддав усе до останнього дня.