Вселенная перекладається як "Всесвіт". Це дуже ємке слово, яке рідко зустрічається в повсякденних піснях, що робить його особливим.
У цій пісні Баста використовує його, щоб описати свою кохану як щось безмежне, всеосяжне і центральне у його житті. Фраза "Ты Моя Вселенная!" підкреслює її надзвичайну важливість і вплив на нього, роблячи її не просто частиною його світу, а самим його світом.
«Моя Вселенная» звучить як розмова двох людей, які вже не можуть бути разом, але й повністю відпустити одне одного не здатні. Ліричний герой просить: «Только себе не лги» [«Тільки собі не бреши»], а потім визнає дивну правду: «Ты пол меня, я пол тебя, но мы не целое» [«Ти половина мене, я половина тебе, але ми не ціле»]. Вони вже «не друзья и не враги» [«не друзі й не вороги»]: вона для нього «Моя Вселенная» [«Мій Всесвіт»], а він називає себе її «недостаток» [«недоліком»]. Це не солодка історія кохання, а стосунки, у яких близькість змішалася з образами, взаємними звинуваченнями й втомою. Образ «рублю якоря» [«перерубую якорі»] означає спробу остаточно відплисти, а «спускаешь на меня собак» [буквально «спускаєш на мене собак»] означає, що на героя обрушують агресію та докори.
Далі пісня стає майже сюрреалістичним щоденником після розриву: вона не телефонує й летить до Парижа, він теж не телефонує та кидається в крайнощі. Порівняння з бразильським серіалом підкреслює, наскільки банально й драматично все це виглядає. Поруч з’являються вініл, міцний пуер, дрескод за погодою і «ретвит», тобто поширення пісні в соцмережі. За всією цією бравадою залишається проста фраза: «Скучаю без тебя, моя Вселенная» [«Сумую без тебе, мій Всесвіте»]. Саме тому приспів звучить так сильно: герой розуміє, що ці двоє не складають цілого, але їхній зв’язок усе одно займає в його житті цілий космос.