На заре перекладається як "на світанку". Це не просто вказівка на час доби, а й метафора нового початку, надії та пробудження.
У пісні цей вислів повторюється, підкреслюючи містичний та піднесений настрій. Голоси та небеса кличуть ліричного героя саме на світанку, що надає цьому моменту особливого, майже сакрального значення.
«На заре» звучить як коротка нічна мандрівка крізь уривки пам’яті й мрії. Тут доля «рівно біжить», поруч із нею стоять ніч, смуток, місячне світло та травневий дощ. Образи змінюються майже як сни: «сонный блеск земной росы» [сонний блиск земної роси], «громкий смех и райский мёд» [гучний сміх і райський мед]. Небеса в пісні не просто далеке місце: туди спрямовані і світло, і бажання, і зірка, що має довгий вік.
Найсильніший момент приходить на світанку: «На заре голоса зовут меня» [На світанку голоси кличуть мене]. Це не пояснення, хто саме кличе, тому рядок залишає простір для власної уяви. Наприкінці голоси стають небесами: «На заре небеса зовут меня» [На світанку небеса кличуть мене]. Між цими повтореннями з’являються сонячне світло, звук серця, несміливий погляд і сила рук, а також «звёздный час моей мечты» [зоряна година моєї мрії]. Пісня не розповідає окрему історію, зате дуже точно передає мить перед новим днем, коли ще панує ніч, але вже чутно поклик уперед.